УКРАЇНСЬКА ФРАЗЕОГРАФІЯ
Збір і систематизація фразеологізмів
Упорядкування українського фразеологічного багатства пов'язане насамперед з фольклорними збірниками, пареміологічними виданнями. Ось тільки деякі з них, але, мабуть, одні з найважливіших: "Краткий малороссийский словарь" О. Павловського в його "Грамматике малороссийского наречия" (1818); "Малороссийские пословицы и поговорки" (1834) В. Смирницького; "Галицькі приповідки і загадки" (1841) Г. Ількевича; "Словарь малороссийских идиомов" (1861) у 3-му томі "Старосветского бандуриста" М. Закревського. Додамо й епохальні праці М. Номиса "Українські приказки, прислів'я і таке інше" та І. Франка "Галицько-руські народні приповідки", які не раз уже нами згадувалися.
Одна з найдавніших праць — рукописна збірка кінця XVII — початку XVIII ст. (гадана дата рукопису — між 1700 і 1709 рр.) Климентія Зіновієва (відомі й інші імена автора — Климентій, Климентій Зиновієв син, Климентій Зиновій; Б. Ларін називає його Климентій Зинов'єв) — "Приповісті посполиті", що мала повну назву "Прйповести [або те(ж) присловіа] посполитые, и аз(ъ)букою ради скоре(и)шого (якового слова) поіска(н)а, новособравшіиса споряжєнныє: и где положенные, для розных потребъ. котбры(х) заживають в речахъ слушны(х) православные". "Приповести" включають розташовані за алфавітом понад півтори тисячі прислів'їв, приказок, народних афоризмів, уміщених без перекладу. Ось початок цієї збірки:
Абы м(с)цъ на мене светивъ, а звізды хо(ч) и такъ.
Абы голова здорова, а все тог буде(т).
Абы з насъ да і жсталоса.
Абы побрє(н)каче, а будутъ послухче (тут і далі намагаємося зберегти чи наблизити графіку й написання до оригіналу. — Авт.).
Чимало приповідок аналогічні чи дуже близькі до сучасних: ажь волосы вянуть, без ножа режетъ, вовка ноги годуютъ, дождавъ расту топтати, люде не татари. "Приповісті" — це справжня енциклопедія життя українського народу кінця XVII — початку XVIII ст. (деякі вчені вважають Зіновієва одним з перших вітчизняних етнографів), у якій відбиті побутові явища (межу пережравъ), мисливські спостереження (на ловца и зверъ бежить), відшарування казок: мє(р)зни мерзни вовчи(и) хвосте, крилаті вислови (огнемь да мечемь). Реєстр словника, якому понад триста років, може з успіхом слугувати для спостережень над еволюційними процесами у сфері фразеології — по моє(и) голові хо(ч) вовкъ траву ежъ, пор. сучасне хоч вовк траву їж; етимологічним студіям — по заслузе котюзе; установленню датування, ідеографічній систематизації фразеологізмів.
До згаданої вище "Грамматики малороссийского наречия" О. Павловський додав розділ "Фразы, пословицы и приговорки Малороссїйскїя". За словами лексикографа П. Горецького, це була "перша цінна спроба збирання і публікації фразеологічного матеріалу української мови". 146 прислів'яно-приказкових висловів (Багатому чортъ діты колыше; Знала кобыла на що візъ была; Колыбъ свыньні рогы, тобь усіхь поколола), фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей (Ману напустыть; Ні швець німнець; Прочухана дать) та зрідка лексичних словосполучень (Грать у гілки "палками у м'яча грати") упорядник розмістив за алфавітом першого слова. Правда, останнє не стосується синонімічних груп, які він об'єднує одним перекладом:
Холоне въ серці.
Дзыкгарі бьють Трусить; боится.
Значне місце відведене компаративним фразеологізмам: валяецьця якь почка въ салі; лыгай якь Мартынь мыло; мнеть якь гостець бабу; товчецьця якь Савка по пеклу; убравсь якъ чортъ на утреню.
Буває, що укладач до українських фразеологізмів добирає російські фразеологічні відповідники (залыть за шкуру сала, задать перцу), а часом — тлумачить словом, словосполученням чи реченням (москаля везты. Обманывать; попа возыть у решеті. Лгать на исповеди; скачы враже якъ панъ каже. Делай что велять). А то залишає й зовсім без тлумачення.
У 1864 р. був опублікований уже згадуваний нами збірник "Українські приказки, прислів'я і таке інше" ("Українські приказки, прислів’я і таке інше. Збірники О.В. Марковича и других". Спорудив М. Номис) М.Т. Симонова, більш відомого за псевдонімом "Номис" (перші п'ять літер прізвища, прочитані в зворотному порядку). Матвій Номис, уродженець козацької сім'ї поблизу містечка Оржиці на Полтавщині, випускник словесного факультету Київського університету, продовжив відомі народознавчі традиції першого його ректора М. Максимовича. За словами М. Сумцова, "Українські приказки" — це було "чудове видання, один із кращих пам'ятників живої і плідної любові до рідного слова". 14 339 реєстрових одиниць укладач згрупував "по речам", виділивши іншим шрифтом слово або увесь вислів, що найвиразніше представляє тему. Кожна "приказка" виступає під певним номером, але позначена цифрою лише кожна десята.
7690. Через лад (надто, через міру). Пир., Л.
Передав куті меду (переборщив, багато чого налив и д.). Прав. Ниж., К, Л.
Стругав-стругав, та й перестругав. Ил.
ТРОХИ, як комар наплакав. Кан., К.
Як кіт наплакав. Об.
Из мишачу бідницю. Кор.
Миль-миль, як у Петрівку ягода (де-негде побачиш). X.
Тілько світила, тілько й кадила. Проск.
Се моя соха й борона. Новг.
7700. Тільки свічі й воску. К, Л., Пир., Кр., Гр. — воску й ладану (або: світла и кадила). Ил.
Такий спосіб розташування матеріалу придатний для ідеографічного опису, але не зручний для користування словником. Тому автор додав посторінковий покажчик опорних слів.
З наведеного фрагмента збірника висновуємо, що М. Номис: 1) ретельно паспортизував вирази (Напр., Пир. — Пирятинщина, Л. — Лубенщина); 2) дописував варіанти (див. № 7690,7700); 3) тлумачив приказки (передав куті меду — переборщив, багато чого налив). Нерідко укладач поміщає історичну чи етимологічну довідку, пояснює умови виникнення й становлення фразеологізму. Пор. Допавсь як дурень до мила. К.
Певно з брехеньки про дурня, що хотів поласувати mugamu, та й накупив мила — не тямив добре розказати крамареві. Далося ж те йомумик-мик (так він у крамаря питав міщів) добре у тямки!.. Іноді в брехенці, замість дурня — Мартин (див. № 12193), Нам.
Слова в назві "Збірники О.В. Марковича и других" означають, що до Номисової збірки увійшли матеріали О. Марковича та численних інших збирачів народного слова — В. Білозерського, М. Білозерського, О. Кониського, П. Куліша, В. Лазаревського, А. Свидницького, О. Шишацького-Ілліча та ін., а це дало змогу охопити значну територію України — Київщину, Чернігівщину, Полтавщину, Поділля, Полісся, Волинь, Слобожанщину, Черкащину, частково Південь України. Слова ж "и таке инше" свідчили, що, крім приказок, прислів'їв, різноструктурних ідіомів (Лихої долі не вгадаєш, Нещастя ніколи само не приходить, Бреше, як собака, дуба дав), укладач помістив побажання (Щоб тебе положили на лаву!), каламбури (Тинди-ринди за три гроши), загадки (Що без рук стучить?) (грім) та ін. За його словами, він "містив у книжку усе, що було в збірниках (загадки, шепоти, зацурування, замовляння і д.); усе комусь знадобицця!"
Не можна переоцінити й творчого подвигу Івана Франка як фольклориста, лексикографа, діалектолога й етимолога, який на початку минулого століття опублікував тритомну збірку української фразеології "Галицько-руські народні приповідки" (1901—1910). Величезною заслугою І. Франка було утвердження основних принципів укладання такого величезного матеріалу. Гостро критикуючи М. Номиса за спосіб розташування матеріалу, пор.: "Як відомо всякому, хто переглядав Номиса, його збірка впорядкована так нераціонально, що якби розписати конкурс на невідповідне та непрактичне впорядкування матеріалу, то наш Номис певно одержав би першу премію", сам І. Франко не став групувати їх "по темам", виходячи "із певної філософічної системи", як чинили це Номис, Даль, Челаковський, а за абеткою стрижневого слова, звичним "лексико-новим способом". Отже, під словом Зозуля поміщені такі вислови: А бодай ти зозулі не чув!, Зазулі як сї подавит ячмінним колосом, то перестає кувати; Не тобі зазуля кувала; Чекай, аж ти зазулі закує.
Такий спосіб групування наочно засвідчує фразеотворчий діапазон того чи іншого слова, його енциклопедично-культурологічний фон, він зручний для користування. Йому віддають перевагу (з деякими варіаціями) й численні сучасні дослідники-лексикографи: К. Андрейчина, С. Влахов, Ст. Димитрова і Кл. Запряганова (1980), А. Івченко (1990), В. Мокієнко і Т. Нікітіна (2001), С. Скорупка (1974), В. Ужченко і Д. Ужченко (1998; 1993; 1997; 2000; 2002), укладачі академічних ФСУМу (1993) та СФУМу (2003), О. Федоров (1997), інколи І. Лепешев (1993) та ін. Кожна приповідка в збірнику паспортизована. І. Франко дотримувався правила "географічного умісцевлення приповідок", окреслюючи таким чином їх ареал, наголошуючи, що "обік загально розповсюджених, а почасти інтернаціональних приповідок в устах кожного люду раз у раз твориться, обертається і забувається сила місцевих приказок, дотепів". Укладач тлумачить кожну приповідку. Нерідко пояснення поєднується з показом прототипу ФО, умов уживання, її стилістичною характеристикою, варіативністю, конотацією, походженням, як-от: бере на зелений овес. Еліптично: бере на борг, позичає під застав ще не вижатого вівса; переносно: "задовжуєся, не маючи відповідного покриття для довгу" [49, X: 118]; викурив його як лиса з ями. Знач(ить) вигнав, вистрашив. Натяк на звісний мисливський спосіб виганяти лиса з ями димом [49, X: 174]; носит ся, як баба з топором. (Мінч.) ...з тижборьом. (Лол.) ... зо ступов. (Наг.). Утворено, мабуть, за аналогією до приповідки носиться як дурень зо ступою, основаної на відомому оповіданні про дурня, що, "одержавши по батькови ступу, не хотів розстатися з нею і, ночуючи в лісі на дереві, витяг її туди..." [49, X: 14]. Франкові етимології численних ФО — щоби тя волами возили! "натяк на давній звичай — "везти домовину з покійником на кладовище не інакше, як волами"; до гробової дошки того не забуду "...вислів "гробова дошка" вказує на давній звичай класти покійника на дошці", а також бігає як навіжений, боїться, щоби му заяць дороги не перебіг, виглядає, як каїн дощу, скривив ся як середа на п’ятницю і сотні інших — указують, що перед нами, власне, великий етимологічний словник української (ширше — слов'янської) фразеології. Біля багатьох приповідок поміщені паралелі з лексико - і фразеографічних праць С. Адальберта, В. Даля, Г. Ількевича, І. Носовича, І. Тимошенка, Ф. Челаковського та ін. згідно з правилами наукового етимологізування.
"Приповідки" — справжня енциклопедія матеріального й духовного життя українського народу XIX ст. Вони відображають побутові реалії (дай си раду, лізь в коноплі), умови торгівлі (аби з рук збути), спостереження за тваринами (загнути хвіст під себе), народні ігри (щура пущати), язичницькі вірування (дістати з доброї руки, добрий на руку), відшарування анекдотів (піти як рак по дріжджі), прокляття (бодай твого сліду псами шукали та й найти не могли!) та ін. [49, XXVIII].
Основні фразеологічні словники літературної мови
У другій половині XX ст. інтенсивно видавалися насамперед збірники паремій — "Українські народні прислів'я та приказки" (1955; 1961; 1963); "Вік живи — вік учись" (1961); "Народ скаже, як зав'яже" (1971); "Українські прислів'я та приказки" (1976; 1984); "Шляхами народних приповідок" (1994) та ін. Найповніше з них тритомне зібрання паремій М. Пазяка — "Природа. Господарська діяльність людини", "Людина. Родинне життя. Риси характеру" і "Взаємини між людьми" — публікувалося протягом трьох років (1989—1991). Широко відомі два видання довідника А. Коваль та В. Коптілова "1000 крилатих виразів української літературної мови" (1964) і "Крилаті вислови в українській літературній мові" (1975). Виокремимо й удалу спробу М. Коломійця та Є. Регушевського подати одну з груп системно організованих виразів у "Словнику фразеологічних синонімів" (1988), в якому опрацьовано понад 300 синонімічних рядів, що об'єднують 2000 ФО.
Розглянемо детальніше інші види словників:
1. Тлумачні фразеологічні словники літературної мови
Короткий — для школи, учня, вчителя — "Фразеологічний словник" (1966) Н. Батюк включає насамперед фразеологію творів тих письменників, що вивчаються в школі, — І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Л. Глібова, П. Гулака-Артемовського. Ретельний відбір найуживаніших реєстрових одиниць, добірні літературні ілюстрації, доступний лінгвістичний апарат, оптимальний коментар, що розкриває зміст і слововжиток фразеологізму, зробили словник своєрідним фразеологічним бестселером. Переважна більшість наведених висловів різної структури (аж за вухами лящить, баки забивати, без ножа різати, виводити на чисту воду, де козам роги правлять, до нових віників) використовується в літературі досить часто. Фразеологізми розміщені в алфавітному порядку — за першим словом-компонентом. Цитати — ілюстрації (якщо їх декілька) наводяться в хронологічному порядку. Однакові за змістом вислови з компонентами — синонімами чи компонентами однієї тематичної групи об'єднуються в одну статтю: зуби замовляти (заговорювати), копійка водиться (волочиться), кричати на живіт (на пуп), драти горло (рот).
Зразок розміщення й розробки статей:
Сіль на рану сипати. Нагадувати про горе; завдавати душевного болю.
Старий ледве оклигав після втрати доньки, а ти йому сиплеш солі на рану! (ІО. Яновський, Під яблунею).
Сім мішків гречаної вовни. Див. Три мішки гречаної вовни.
Сісти не в свої сани. Взятися за діло, до якого немає хисту.
— І чого б я боявся?
— Нема певності! А що, як сяду не в свої сани? (І. Тобілевич, Суєта, II, 7).
Двотомний "Фразеологічний словник української мови" (1984) Г. М. Удовиченка, який містить близько 7500 питомих та іншомовних з походження самостійних (не зведених) ФО, — це найповніший словник національної фразеології для свого часу. До нього введені ідіоматичні фразеологічні одиниці з різним ступенем мотивування (баглаї бити, смалити халявки, класти під сукно, поле брані, на всю губу), фразеологічні вирази, що сформувалися з лексикалізованих прислів'їв і приказок (своя хата скраю, куди не кинь, ще прийде коза до воза), фразеологічні сполучення, в яких реалізується зв'язане значення одного з компонентів (збіг обставин, недорогим коштом, поглядати скоса, на всі руки майстер). Саме такі три групи називає укладач у вступній частині словника.
Стаття становить ціле гніздо фразеологічних одиниць, їх форм, контекстів — реєстровий вислів, синоніми, варіанти, ілюстрації, покликання на вже проаналізовані звороти. Наприклад, під реєстровим фразеологізмом бучу збити "закричати, залементувати" міститься 17 фразеологічних зворотів. Тут не тільки лексичні варіанти ФО — бучу підняти, забити бучу, їх граматичні форми — бучу здіймати, зняти, бучу зчиняти, зчинити, збивати, збити бучу, але й синоніми — бурла бити, зводити колотнечу, зчинити Ґвалт, зчинити хай, зчинити шарварок, наробити галасу, наробити крику та ін. Проти такого "усуспільнення" фразеологічного матеріалу в рецензії на словник критично відізвався М. Мокієнко, оскільки воно спричинює "стирання семантичної відмінності" між об'єднуваними ФО. Однак водночас таке розташування є дуже актуальною і сміливою спробою продемонструвати семантичні зв'язки української фразеології, пов'язати їх воєдино саме системою смислу.
Особливу увагу приділено граматичним властивостям ФО, зокрема їх функціям у реченні (позначки "в ролі підмета", "присудка", "додатка", "обставини" чи "означення").
Помітне місце посідає й стилістична характеристика фразеологізмів, що допомагає визначити їх експресивно-образні потенції (іронічний, жартівливий, лайливий, грубий, вульгарний, з позитивно-оцінним значенням), функціонально-стилістичну належність (міфологічний, книжний, історичний, народнопоетичний, обрядовий та ін.).
Оскільки для систематизації фразеологічного матеріалу автор обрав не зовсім зручний спосіб розміщення — за алфавітом першого слова, значно полегшує користування словником "Покажчик слів", поданий наприкінці другого тому (с. 287—371).
Зразок розміщення й розробки статей:
весь час у ролі обст. — безперервно.
Федора Тимофіївна хотіла весь час бачити дівчину перед очима (Дереч, Зелений хміль, 1973, с. 16).
вечір добрий — див.: добрий вечір-1.
вже чия б гарчала (а твоя б мовчала) з мод. знач ; груб. — краще мовчати тому, хто сам у чомусь провинився.
Пріська. ...Ох, тіточко, я вся тремтю, мов від пропасниці!
Данило (до Хведька). Ну, вже чия б гарчала, а твоя б мовчала! (Кропивницький, Тв., т. І, 1958, с. 531).
Великий академічний "Фразеологічний словник української мови" в 2-х книгах (1993), виданий під егідою Національної академії наук, становить нині одне з найавторитетніших зібрань сучасної фразеології. До нього включені активно вживані загальномовні фразеологізми, кожен з фразеологізмів отримав семантичну, граматичну й стилістичну характеристики, які надають словнику сучасної української літературної мови нормативності: не гурт кого, чого; не давати / не дати продиху кому і без додатка; мамина донечка (доця); біла кість, зневажл.\ ні одвіту, ні привіту, перев. зі сл. нема, не мати і т. ін., жарт. Незначна частина висловів позначена ремарками заст. (погубити душу і тіло, покривати косу) чи діал.
Кожен реєстровий фразеологізм представлений у багатьох варіантах: ділити хліб — сіль (хліб і сіль), ділити хліб — сіль пополам (порівну); дорога (стежка) терном (ожиною, кропивою і т. ін.) поросла (заросла; дорога терном та ожиною заросла. У словнику розкриваються всі значення ФО та їх відтінки, подані ілюстрації: верстати дорогу (шлях, путь). Прямувати, іти куди-небудь. — Кудиверстаєте дорогу? — вклонилася до них [чумаків] і Явдоха (О. Ільченко); не викурити і ладаном (сіркою) кого. Ніяк не можна вигнати кого-небудь звідкись. — Та часом і свій брат, запорожець, як було вбереться в хату, то й ладаном не викуриш (Панас Мирний); // Ніяк не можна змусити поступитися чим-небудь. Найздоровіші та найспритніші захоплювали верхні полиці і їх звідтіля вже, мабуть, не викурив би й сіркою (Ю. Збанацький).
Словникова стаття складається: 1) із заголовного фразеологізму (у найтиповішій формі разом з варіантами); 2) граматичної характеристики; 3) стилістичної характеристики; 4) семантичної характеристики (з показом, де це можливо, синонімічних і антонімічних зв'язків певного фразеологізму з іншими); 4) ілюстраційного матеріалу.
Тільки незначна частина фразеологізмів (близько 5 %) тлумачиться одним словом, інші — шляхом розгорнутого опису. При цьому форма тлумачення залежить від категоріального значення фразеологізму.
Опорні слова, при яких розробляються фразеологізми, у словнику подаються в алфавітному порядку в межах кожної літери в тих формах, у яких вони вживаються у фразеологізмі як їх компоненти. Фразеологічні одиниці зі спільним реєстровим компонентом групуються в словнику під цим словом за алфавітом буквених знаків усіх компонентів.
Зразок розміщення й розробки статей:
БАТЬКА
як за рідного батька (тата), з сл. правити, гнути і т. ін. Занадто дорого. Тільки кажи [Мордку], що тобі дати за "прошеніє"? Та не заправ, як за рідного батька! (М. Коцюб.)...як за батька. В повоєнні літа... за голку правили на ярмарках, як за батька (М. Зар.).
як на [свого (рідного)] батька, з сл. кричати. Не стримуючи себе; безцеремонно, розв'язно. Кричать, як на батька (Укр. присл.).
БАТЬКІВСЬКИХ
на батьківських, жарт. Пішки. Було, й замочу ноги, і захолоджу, а кочу на батьківських до дітей по селах та на місто (Барв.).
Однотомний тлумачний "Фразеологічний словник української мови" (1998) В. Ужченка та Д. Ужченка містить близько 2500 найуживаніших виразів сучасної української літературної мови й призначений насамперед для учнів, учителів, а також для широкого кола читачів. Таким колом адресатів зумовлені й певні обмеження в доборі фразеологізмів і їх розробці: фіксуються тільки найуживаніші варіанти й значення, серед стрижневих слів не розрізняються омоніми, подається лише одна цитата — ілюстрація, до мінімуму зведена довідкова частина. Укладачі відмовилися від алфавітного принципу подачі фразеологізмів, а обрали гніздовий спосіб з елементами структурно-граматичного. Фразеологізми групуються навколо стрижневого (заголовного, опорного) слова-компонента, яким звичайно виступає іменник. У середині гнізда фразеологізми подаються за алфавітом. Щоб полегшити користування словником (й одночасно зробити його компактним), той самий фразеологізм наводиться стільки разів, скільки в ньому є іменників, хоча розробляється лише під першим іменником.
У ролі стрижневого слова вживається перший іменник фразеологізму в найтиповішій формі. Якщо іменника немає, то заголовним виступає повнозначне слово іншої частини мови в такому порядку: прикметник, дієслово, займенник, числівник, прислівник. Наприклад: ПЕРЕМИТИЙ: як перемитий. Дуже хороший, відбірний. ПИСАТИ: пиши [все] пропало. Неминуча невдача, втрата і т. ін.
Якщо в складі фразеологізму немає повнозначних частин мови, то стрижневим виступає перше службове слово, наприклад, ЗА: за і проти.
Уперше в українській фразеографії так широко подаються історичні, етимологічні та культурно-етнічні коментарі. Довідка може вказувати на джерело походження вислову, на спосіб його утворення, значення застарілих компонентів, на культурно-етнічний фон. Наприклад, довідкова частина для ФО прокотити на вороних кого і б/д (тобто "без додатка") — "забалотувати на виборах кого-не-будь" матиме такий вигляд: На основі гри слів, пор. вороний — "кінь" і вороний — "чорна куля під час голосування" (означала "проти"). Для виразу глуха тетеря "той, що погано чує" подається екстралінгвістичний контекст, тобто опис умов життя птаха, який і уможливив виникнення фразеологізму: Під час шлюбної пісні (токування) в тетерука — самця закривається слуховий прохід і він деякий час не чує. Знання "народження" й "біографії" фразеологізму допоможе читачеві визначити тональність змісту того чи іншого виразу, уписати його в епоху й мовний дискурс.
Зразок розміщення й розробки статей:
ЛАД: на всі (всякі, різні) лади, з дієсл. Всякими способами; по-різному, всіляко і т. ін. — Все скаржилась [Бобренчиха], ходила якось боком. Кляла Бобренка на усі лади. (Л. Костенко. Маруся Чурай.) Синоніми:! так і сяк; як тільки можна.
На свій лад. По-своєму. — Сон і дрімота на свій фантастичний лад перетворювали пароплавні розмови, що їх наслухався художник. (І. Волошин. Озеро серед діброви.)
Нема ладу. Погано, незугарно. — Заграли знов — ще гірш нема ладу. (Л. Глібов. Музики.)
Академічний "Словник фразеологізмів української мови" (2003), укладений колективом авторів Інституту української мови HAH України (В.М. Білоноженко, І.С. Гнатюк, В.В. Дятчук, Н.М. Неровня, Т.О. Федоренко), містить 7922 ФО. Основою його реєстру став академічний фразеологічний двотомник 1993 р. Значною мірою він базується на тих самих видавничих засадах, що й академічний словник у двох книгах (імена всіх п'ятьох авторів знаходимо й серед укладачів двотомного словника 1993 р.). У словнику представлені найуживаніші ФО сучасної української літературної мови. Словникова стаття включає опорне слово, заголовну фразеологічну одиницю, граматичні й стилістичні ремарки, формулу тлумачення, яка залежить від лексико-граматичного розряду фразеологізму, ілюстрації до кожного значення (якщо ФО полісемантична) чи відтінки значення. Після заголовного слова за потреби вміщено супровідні слова. Досить широко наведені фразеологічні деривати, які вказують на особливості функціонування реєстрової одиниці, її мовленнєвого вживання. Укладачі слушно відмовилися від численних відсилань ("див."), що заощадило корисну площу словника для великого за обсягом покажчика (с. 788 — 1097). Він не тільки полегшив користування великим реєстром словника (787 е.), а й упорядкував сам реєстр, що конче важливо для найрізноманітніших наукових фразеологічних студій. Широка джерельна база словника: художні, публіцистичні й фольклорні твори та збірки, наукові й науково-популярні праці, підручники й посібники для навчальних закладів, мемуарна та перекладна література, біографічні нариси, періодичні видання. Ілюстративний матеріал помітно оновлений за рахунок творів І. Багряного, В. Барки, В. Винниченка, М. Грушевського, Б. Лепкого, У. Самчука, Ю. Шевельова (Шереха). З інших особливостей словника назвемо вимогливий відбір реєстрових одиниць; нормативну мовленнєву динаміку надслівних стійких одиниць; вибір оптимального заголовного варіанта та достатню (оптимальну) дефініцію; значну увагу до стилістичного опрацювання реєстрових одиниць; ширше вживання ремарки "етн." (етнічне) й відповідних ФО, часом замість "заст." (застаріле). До словника введені нові чи у свій час пропущені з різних причин усномовні, діалектні або публіцистичні вислови, що засвоєні літературною мовою (і через тин не перегнеться, страшків син, на Рахманський Великдень, конотопська відьма, старший брат, сидіти на хуторах, поїхати на оглядини, натискати кнопку, гаряча точка, номер один та ін.). Виокремимо також вимогливе стилістичне, технічне й поліграфічне опрацювання тексту. Увага до змісту, форми й стилістичного забарвлення, до висловів, які з найбільшою повнотою передають національно-фразеологічну мовну картину світу, урахування новітніх досягнень фразеологічної науки, уведення довідкового розділу, якого ще не знала українська фразеографічна наука, компактність словникових статей та ін. — такі позитивні риси цієї помітної праці, що на тривалий час, безсумнівно, визначить напрям розвитку української фразеографії (детальніше про відчутні здобутки, а також про деякі прорахунки укладачів словника див. у рец.: 292: 107 — 117).
Опорні слова в словнику розташовані в алфавітному порядку в межах кожної літери, але не у вихідних формах, а в тих, у яких вони вживаються як компоненти ФО:
ДЖМЕЛЕМ
ПІД ДЖМЕЛЕМ, жарт. У нетверезому стані, напідпитку. Не раз і не два сам Сміт, бувши під джмелем, устрягав поміж танцюристів (Ю. Яновський)...
ДЖМЕЛІ
ДЖМЕЛІ ГУДУТЬ У ГОЛОВІ чиїй і без додатка, несхв. Хто-небудь перебуває в стані сп'яніння, запаморочення і т. ін. — Не йдуть бісові ноги, наче їх відібрало! І в голові джмелі гудуть, хоч горілки не пив і не нюхав (М. Пригара)...
Див. ще зразок розміщення й розробки статей:
ГРАТИСЯ
260. ГРАТИСЯ В КОТА І МИШКУ (рідшемишу), несхв., жарт. Бути нещирим, хитрувати, лицемірити і т. ін. — Не придурюйся, Остапе, ми з тобою люди дорослі і не годиться нам гратися в кота і мишку (М. Ю. Тарновський). гратися в кота — мишки. — І що ми вигадаємо? І далігратимемося в кота — мишки? Адже коли-небудь змушені будемо розрубати цей гордіїв вузол! (В. Малик).
2. Перекладні фразеологічні словники
Українська фразеографія має такі фундаментальні двомовні зібрання, як "Англо-український фразеологічний словник" / Укл.: К.Т. Баранцев. — К.: Знання, 2005; "Нема приповідки без правди. Російські прислів'я та приказки з українськими відповідниками" / Укл.: Н. Бєленькова. — К.: Дніпро, 1969; Німецько-український фразеологічний словник: В 2 т. / Укл.: В.І. Гаврись, О.П. Пророченко. — К.: Рад. шк., 1981 та ін. Серед них і російсько-українські та українсько-російські фразеологічні словники.
"Російсько-український фразеологічний словник" І. Виргана та М. Пилинської за ред. М. Наконечного друкувався в журналі "Прапор" (1958, № 9—10 1971).
Він не вкладається в стандартні рамки словників — одномовних чи двомовних, лексичних чи фразеологічних. Укладачі й редактор прагнули показати багатство виразових засобів народно-розмовного джерела. У 2000 р. у видавництві "Прапор" у Харкові вийшло окреме видання з дещо іншою назвою — "Російсько-український словник сталих виразів", оскільки він включав не тільки власне "російські фразеологізми", а й "типові синтаксичні сполуки і їхні українські відповідники", як сказано в анотації. Додамо — ще й слова — відповідники: Давать, делать авансы (перєн.). — Давати (подавати) надію, давати обіцянку; обіцяти; обіцятися. Робота включає не тільки вживані еквіваленти От Адама; начиная с Адама. — Від Адама; Від Адама (від початку світу) починаючи (почавши), а й рідкісні вже відповідники: (нар.) від батькового батька починаючи (почавши). Укладачі добирають пареміологічні вирази: Бабьи сказки. — Дурниці; нісенітниці; (образи.) Рябої кобили сон. Пр. Брех стара на покуті! Пр. Тоді то було, як баба була дівкою. Пр. Коцюба кудкудакала, помело яйце знесло. Пр. 0 Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? Коцюбинський. Автори керувалися настановою показати багатство саме народних українських відповідників. Не виключено, що це було й певною реакцією на зросійщення вербалізмів, калькування, як розуміли за радянських часів ортодоксальну суть перекладу (добору відповідників). Адже М. Наконечний (очевидно, як і укладачі — співавтори) був прибічником відтворювати дух, а не букву знака. Про названий принцип свідчить порядок розташування відповідників української (правої) частини статті, у якій структурно-образні еквіваленти відсунуті в кінець (стоять не на першому місці), пор.: Без пяти минут професор (шутл.). — Ось-ось (от-от) буде (стане) професором; мало-мало не професор; без п'яти (без п'ятьох) хвилин професор; Он не от мира сего (книжн. устар.). — Він людина не сьогосвітня (не з сього світу); він не від світу сього. За потреби окремі фразеологізми ілюструються добірними прикладами: Млечный Путь (астрон.). — Чумацький Шлях, Чумацька (Небесна, Зоряна) Дорога; (книжн.) Молочний Шлях. Уночі, як Чумацький Шлях сріблисту куряву простеле, Вийди на Дніпро! Тичина. Словник — багате джерело контрактивної фразеології. Надто широкі ряди українських відповідників — удячний матеріал для різнорівневих мовних зіставлень за принципом "ФО — слово": Давать, дать потачку кому. — Потурати (попускати) кому; давати, дати потур (попуск, лок. потолю) кому; стилістичних студій, коли добираються українські відповідники різного експресивно-емоційного забарвлення й стилістичного (стильового) плану: Предстоит дорога кому. — Має їхати хто; чекає дорога [на] кого; кладеться дорога кому; (іноді образи, поет.) мандрівочка пахне кому; різнобічних зіставлень, широких культурознавчих спостережень у єдності "мова — культура": Сидеть как рак на мели (разг.). — Як рак на мілині (на піску, на рінні) сидіти; бути як па льоду (на слизькому); зостатися на кошу; Врёт как сивый мерин (вульг.). — Бреше як рудий (як рябий) собака; бреше як собака (як пес, як рябко); бреше як собака на висівки. Укладачі по суті підготували базу для великого синонімічного словника фразеологізмів, пор. добірку до поняття "бути близьким до смерті": Стояти над гробом; на далекій (на великій) путі стояти; на вмерті бути; час не довгий чий; до гробу недалеко кому; не довго вже гуляти по світі кому ; не довго вже ряст топтати кому; (образи, ірон.) три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто; (істор.) сидіти на санях.
Реєстрові ФО групуються під ключовими словами, поданими за алфавітом. Це полегшує користування словником. Проте вибір заголовних слів дещо довільний. Наприклад, ФО Лететь, полететь кувырком поміщена під прислівником кувырком, а такий самий прислівниковий виразПолететь вверх тормашками — під дієсловом полететь. А це дещо утруднює користування довідковою працею.
Таким чином, словник за ред. М. Наконечного — не тільки фіксація контрактивних мовних одиниць, а й лексикографічна праця широкого діапазону. Вона охоплює величезну джерельну базу, становить науково вивірений тезаурус української етнолінгвістики, лінгвокультурології, лінгвогносеології, соціопсихолінгвістики.
Зразок розміщення й розробки статей:
ВЫХОД
Выход замуж. — Віддання (віддавання).
Выход из положения. — Вихід із становища; рада (порада); рятунок (порятунок); викрут. Братця, однаково іншого порятунку немає. Будемо одбиватись! Головко. Треба інший якийсь викрут шукати. Головко.
Выход из строя чего. — Вихід з ладу; (військ.) вихід із строю; втрата боєздатності.
Широко відомий "Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник" І. С. Олійника та М.М. Сидоренка (уперше опублікований 1971 p., декілька разів перевидавався), який в українській частині включає понад 7000 ФО, а в російській — 6500 одиниць (далі аналізуємо 2-ге видання 1978 р., перероб. та доп.). Укладачі використали численні джерела, зокрема тлумачні словники українською і російською мовами, фразеологічні й лексичні двомовні словники (англо-український, російсько-польський, болгарсько-російський), збірки прислів'їв і приказок, крилатих слів, фразеологічні матеріали. Фразеологізми розміщені в алфавітному порядку; близькі за значенням об'єднані в одну словникову статтю. Коли один і той самий фразеологізм може вживатися з різним порядком компонентів, то автори віддавали перевагу найуживанішому. Розробляються внутрішньо-фразеологічні лексичні варіанти й синоніми — відповідники. Граматичні питання (вони подані розрядкою) визначають зв'язок ФО зі словами, уведені стилістично-функціональні та емоційно-оцінні позначки реєстрових одиниць: жива (ходяча) енциклопедія шутл. живая (ходячая) энциклопедия; жити — поживати фольк. жить-поживать; жить да поживать; життєве (життьове, житейське) море уст. житейское море. Уживаються також ремарки поэт., редко, ирон., диал., торж. та ін.
Серед недоглядів виокремимо деяку надмірність діалектних чи рідковживаних відповідників (мандрони плести, хйндя знає, перебиратися з дранки на перепиранку). Один з рецензентів словника, Н. Москаленко, радила додати до словника хоча б невеличкий довідник про незрозумілі слова — компоненти ідіом (шитиб, шура, кпини, кондачок, байдики, перун, блигомий та ін.), проте автори залишили без уваги цю пораду, хоч у передмові до другого видання укладачі зазначали, що в ньому "враховані всі зауваження рецензентів та читачів словника". Так само вразливим місцем залишається розміщення ФО в строго алфавітному порядку.
Часом до реєстру лівої (української) частини вводяться ФО "не першої необхідності". Ось, наприклад, вирази тільки на літеру "М", які не включені навіть до академічного фразеологічного двотомника (1993), а то й не є фразеологізмами: мандрівні вогні, маячна ідея, мели, Іване, доки вітру стане, мертва хвиля, мишача метушня, майстер голови стинати, маленьке, та важеньке, марафонський біг та ін. Створюється враження, що укладачі керувалися не доцільністю відбору органічно властивих нашій мові ФО у лівій частині, а виразними російськими відповідниками.
Перегляд реєстру обох частин, доповнення, уважніша семантична диференціація, тонший лінгвістичний підхід до визначення форми фразеологічних одиниць, уточнення деяких перекладів, уведення ілюстрацій — такі основні напрями вдосконалення словника вбачає, зокрема, Л. Скрипник.
Зразок розміщення й розробки статей:
підбитий (підшитий) вітром (не предохраняющий от холода, не согревающий — об одежде) подбитый ветром; на рыбьем меху,
під боком (очень близко, совсем рядом) под боком,
під вартою под стражей; под караулом, під виглядом чого под видом чего.
підвищувати (підвищити) голос (тон) повышать (повысить) голос (тон).
голубь мира голуб миру,
голые стены голі стіни.
голые цифры голі (самісінькі, самі тільки) цифри,
голыми руками брать (взять) голими руками брати (взяти),
голь на выдумки хитра пішла голота на вигадки; що голіший, то мудріший; нужда ввічлива, а голь (голота) догадлива.
Своєрідним продовженням попередньої праці цих авторів став "Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник" (1991, 1997 р. у видавництві "Прапор" у Харкові вийшло перероблене видання, зі змінами, на якому ми й зосередимося). Близько 6000 найуживаніших у сучасній українській мові ФО з їх російськими відповідниками складають першу частину праці й стільки ж російських "з перекладом українською мовою", як зазначено в анотації. Із 71 словникових статей видання 1978 р., наприклад, па літеру "А" в тлумачному словнику залишилося лише 27. Опущені вислови аби дружний колгосп, а врожай буде, аби охота, аби почати, а там воно піде, або — або, айкання та ойкання тощо. Тут справді виконана значна робота, здійснений трудомісткий відбір. Фразеологізми зі спільним основним значенням об'єднані в одну словникову статтю й отримують одне тлумачення. Після цього подано російський відповідник (відповідники). Згідно з лексикографічними правилами лексичні варіанти компонентів поміщаються в круглих, а факультативні — у квадратних дужках.
Хоч у передмові знову ж таки сказано, що "фразеологічні одиниці подано з найбільш поширеним усталеним порядком слів", користуватися таким словником важкувато. Справді, ФО хата не зачиняється може бути подана і як не зачиняється хата (більшість дієслівних ФО поміщається саме з початковим вербальним компонентом: хватати за горло, хапатися за соломину, хвилювати уми, хилити голову, ходити півником тощо).
Словник певною мірою й синонімічний, бо інколи до одного перекладного звороту добирається декілька відповідників другою мовою або навпаки: за комір не капає кому / за спину (за шию) не ллє кому. — Не каплет; сверху не каплет над к е м . На бедного Макара все шишки валятся и все шишки валятся на кого. — На бідного Макара всі шишки летять; бідному все вітер в очі; на похиле дерево й кози скачуть (плигають); пішого сокола і ворони б'ють; бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці (на печі печуть, а на лавці січуть]; на убогого всюди капає.
Часом до фразеологізмів подаються ремарки, що вказують на граматичні особливості, стилістичні характеристики, сферу поширення, частоту вживання: за образом і подобою чиєю і на образ і подобу чию. Застар., жарт. За якимось зразком, взірцем, беручи в приклад кого-небудь, що-небудь. — По образу и подобию чьему.
Зразок розміщення й розробки статей:
залізною мітлою вимітати (вимести). Див. мітлою вимітати.
міцний (твердий) горіх (горішок). Про складну справу або людину з складним характером. — Крепкий (твёрдый) орех (орешек).
мов (немов, наче, неначе) полуда з очей спадає (спала). Про правильне розуміння чогось, раніше усвідомленого по-іншому. — Как будто (словно, точно) пелена (покров, завеса) с глаз падает (спадает, упала, спала).
угрызение совести. Беспокойное, мучительное состояние из-за чувства своей вины, ответственности за что-либо. — Муки (докори, докір) совісті (сумління).
