Дефіс vs тире

Використання дефісу «-», мінусу «–» і тире «—»

Дефіс використовують у двох випадках:
1) у складних словах (напр.: південно-східний);
2) у «нарощуваннях» (напр.: 1930-і рр.; 60%-й розчин води).
Дефіс дають без пробілів.

У всіх інших випадках використовують тире. Таких випадків два:
1) тире як розділовий знак, дають із нерозривним пробілом перед знаком і зі звичайним — після;
2) тире як показник певного інтервалу: зазвичай, між цифрами (І—ІІ ст. н. е., 5—6 м тощо), але іноді буває й між словами (траса Київ—Чоп, міжріччя Десна—Дніпро тощо).

Тире можна «зробити» клавішами, набравши код: «alt» і «0151», але винятково на додатковій клавіатурі цифр.
Його можна знайти у таблиці символів — «EM DASH», але не можна використовувати «HORIZONTAL BAR».
Можна також у "Microsoft Word" прописати яку-небудь автозаміну. Напр., додати до автозаміни: 2 дефіси (--) замінити на тире (—).
Це слід зробити на всіх розкладках / мовах (укр., рос., англ.), щоб бути впевненим, що автозаміна буде працювати завжди.

Існує ще й мінус «–» (який ще називають «коротким тире»), але варіант його використання в «археологічних текстах» украй обмежений. Використання мінусу припустиме лише у формулах. Іноді автори дають надлишкову інформацію, позначаючи «глибина –5 м» — оскільки слово «глибина» вказує на від’ємне значення, мінус зайвий.

Детальніше дивиться тут: Дефіс, довге та коротке тире: коли застосовувати і де це знайти на клавіатурі

Читайте також:  Правопис частки НЕ з різними частинами мови

Моніторинг ЗМІ на кшталт розвідки

Підтримка конкурентоспроможності через управління медіа-полем навколо компанії

Як організувати моніторинг медіа-поля навколо компанії, щоб на його основі можна було грамотно вибудувати комунікацію зі ЗМІ, оперативно відреагувати на негатив, побудувати ефективну PR-стратегію, а головне - створювати і підтримувати репутацію компанії? Чи достатньо механічного звіту з новин і статей на задану тему або необхідний творчий аналіз інформаційного простору?

Моніторинг ЗМІ на кшталт розвідки

Сьогодні все відчувають, який серйозний вплив на нас має інформація, яку генерують ЗМІ. Сила бренду багато в чому залежить від того, наскільки компанія тримає руку на пульсі інформації про себе, конкурентів, тенденції в сфері діяльності бізнесу. Великі міжнародні компанії, які цінують своєю репутацією, інвестують у створення аналітичних відділів з моніторингу інформаційного поля навколо компанії в ЗМІ. Але навіть якщо ви керуєте невеликим бізнесом і не дуже часто виходите в мас-медіа або тільки робите перші кроки і не встигли ще заявити про себе, системний моніторинг дій конкурентів і тенденцій на ринку допоможе в успішному веденні і розвитку бізнесу.

Запорукою успіху політики Вінстона Черчілля під час Другої світової війни стала його інформаційно-аналітична діяльність. Він отримував екземпляри всіх європейських газет ще до їх виходу в друк, і щоранку починав з їх вивчення. Якщо він не встигав прочитати всі новини, його співробітники робили для нього дайджест з найважливішою політичною інформацією, яку він аналізував і враховував в стратегічному плануванні.

Сучасний моніторинг ЗМІ виконує ту ж функцію. Але з огляду на, що в нинішньому світі матеріали нескінченно генеруються і поширюються через найрізноманітніші канали, оперативного моніторингу поточної ситуації вже недостатньо. Якісне вивчення смислів і контекстів не тільки показує реальну ситуацію, але дає підставу для прогнозування. Такий аналіз робиться на основі спеціальних методик оцінки інформаційних матеріалів. Фахівця з моніторингу можна порівняти з розвідником, який повинен відтворити цілісну картинку з незначною інформації, яку почерпнув з різних документів.

Щоб полегшити це завдання існує безліч спеціальних сервісів та інструментів. В основному для такої аналітики використовують два напрямки - моніторинг ЗМІ і моніторинг соціальних медіа. Оптимальний спосіб моніторингу та аналізу даних зазвичай визначається термінами, завданнями і бюджетом компанії.

Поэзия со вкусом: как писать стихи грамотно

Кто из нас хотя бы раз не пробовал сочинять стихи? Кому из нас потом не бывало смешно или даже стыдно их перечитывать? Киевская поэтесса Лила Перегуда рассказывает, как оставить свой след в поэзии так, чтобы не было мучительно больно.

Что такое хорошо и что такое плохо?

Абсолютных критериев качества в поэзии нет – в эпоху постмодерна нет ничего невозможного, и любой аспект произведения может быть переосмыслен или разрушен для создания новой образности. Однако есть несколько пунктов, которые условно отделяют стихотворение от просто текста, написанного в столбик.
Выдержанность формы – неважно, классической или авангардной. Намеренная смена рифмовки или размера в конкретном моменте могут быть художественным приемом, подчеркивающим, например, смену темы. Но когда во всем произведении «хромает» ритм, искажены ударения и формы слов, «расхлябаны» рифмы (в духе «весна-пришла») и скачет размер – быть беде:

Вот завод!
Тракторы колхозам дает.
Много тракторов в год
Дает этот завод.

В стихотворении должен быть выдержан сюжет — фактический или эмоциональный. Если произведение бессвязно и сумбурно, не объединено даже общими ассоциациями или духом, не имеет окончания или начала, если его можно прочесть в обратном направлении и ничего не поменяется по смыслу – значит, перед вами не поэзия.

Безособові речення на -но, -то, їх значення та норми вживання

В системі української синтакси одно з найпомітніших місць займають безособові речення з присудковою формою на -НО, -ТО. Ця особливість української синтакси заслуговує на увагу не тільки тому, що вона є одною з найхарактерніших національних ознак української мови. але й тому, що це явище в нашій мовній практиці часто викликає деякі труднощі й непорозуміння щодо його вживання. Отже, нашим завданням є з'ясувати значення цієї своєрідної конструкції і визначити ті умови, що при них можливе вживання цього типу речень.

1. Присудкова форма на -НО, -ТО з походження — дієприкметник середнього роду в давній закам'янілій формі. Порівн.: писанъ (чол. р.), писана (жін. р.) і писано (сер. р.). Колись цей дієприкметник. як і дієприкметники взагалі, узгоджувався з відповідним іменником [писано письмо, писана письма, писану письму...] і виконував не тільки функцію присудка, але й функцію означення. Тепер ця форма набула в українській мові цілком самостійного лише присудкового значення. Ніяких інших синтаксичних функцій вона не виконує. Більше того. Ця присудкова форма, як колишній дієприкметник. цілком втратила своє первісне іменне значення, тобто значення іменної частини складеного присудка, і набула значення звичайного дієслівного присудка минулого часу. Тепер це звичайнісіньке дієслово, тільки в особливій формі, в формі колишнього дієприкметника середнього роду. Своїм змістом воно нічим не відрізняється від звичайного дієслова минулого часу. Порівн.: зроблено — зробили, написано — написали, вбито — вбили та інш.
Таким чином, старий дієприкметник середнього роду, будучи в функції присудка в безособових реченнях. через цю саму своєрідну функцію цілком втратив своє первісне граматично-категоріяльне значення: із дієприкметника перетворявся в дієслово, зберігши лише стару дієприкметникову скам'янілу форму середнього роду на -НО, -ТО.

Українські вислови, прислів’я та приказки де згадуються собаки: Cобаки гавкають, а місяць світить

Убогому життя, як собаці на перелазі.
Він, як різницький собака: тут ударять, то до другого побіжить.
Слуга на від слузі, як собака на мотузі.
Така честь, як собаці в ярмарок: або прив’яже.
Багач, як собака: на своєму лежить, а хвіст перекинув на чуже.
Який пес на утрені, такий і на службі.
Не любить правди, як пес мила.
Як Рябка годують, так Рябко і бреше.
Така то правда, як пси траву їдять.
Ховається від роботи. як собака од мух.
Доля – не собака, палицею не відіб’єш.
Як той пес: день біжить, а тиждень лежить.
Холодно, хоч собака ганяй.
Як пес робить, так пес у чоботях ходить.
Обмок, як вовк, обкис, як лис, обмерз, як пес, а все задурно.
Смачне, хоч на собак вилий.
Господар з тебе, як з собачого хвоста сито.
Вітають, як дорогого, а женуть з хати як пса.
Нагадував, як пес, за плугом ходячи.
Рудий, як собака.
Тобі так хочеться робити, як старому псові в завірюху брехати.
Без жінки – що без кішки, а без мужа – що без собаки.
Свекруха любить невістку, як собаки діда.
Свекруха на печі, що собака на ланцюгу.
Як виглянула у вікно, то три дня собаки брехали.
Нема з пса солонини, а з зятя дитини.
Бережись підлесливого, як потайного собаки.
Трудно вирвати, як псові із зубів.
Добрий пес краще, як злий чоловік.
Все один чорт, що собака, що хорт.
Коли б сім собак, то б од усіх сімох од’їлась.
Дивився, як собака на висівки.
Жив, як пан, а здох. як пес.
Така йому честь, як собаці на смітнику.
Ой, чумаче, чумаче, життя твоє собаче.
Сидить як собака на сіні і сам не з’їсть, і другому не дасть.
Краще живий пес, ніж мертвий лев.
Cобаки гавкають, а місяць світить
У собаки з кісткою друзів немає.
Собаці собача смерть.
Найбільші гавкачі – то найменш кусачі.
Навіть найсумніший пес іноді махає хвостом.
У злого собаки зазвичай обірвані вуха.
Пес і собака – віра однака.
Собака нюхом чує, де стерво лежить.
Котра собака багато бреше, мало кусає.
Кожен пес хоробрий на своєму смітнику.
Кожен пес перед своїм порогом сміливий.
Живе як кіт із собакою
Любиш мене, люби й мого собаку.

Не ПОкайте: мовознавець вказав на найпоширенішу помилку українців

Не покайте! Мовознавець вказав межу між русизмом та солов'їною у використанні "підступного" прийменника.

Мовознавці визначили одну з найпоширеніших помилок українців при спілкуванні державною мовою. Йдеться про вживання прийменника "по" там, де його немає бути, пишуть в групі Ізмаїл-онлайн.

Про це розповів мовознавець, вчитель Олександр Авраменко.

За його словами, це дуже часта помилка, коли при перекладі з російської мови на українську людина залишає прийменник "по" незмінним, адже в українській є свої прийменники "за" або "з" для таких випадків.

Чи є в українській мові слово "печаль": названо синоніми

Щодня ми переживаємо цілу гаму емоцій від того, що бачимо, чуємо, читаємо. Але чи завжди ми можемо правильно назвати ці емоції, особливо, якщо тільки переходимо на українську мову?

У людей, які проходять цей процес, можуть викликати певні запитання такі слова, як "печаль" чи "хороший", адже вони схожі на російські аналоги і можуть здаватись русизмами. У своєму блозі ситуацію з цими словами пояснив мовознавець Олександр Пономарів.

Насправді, обидва слова фіксують словник української мови. Зустрічаються вони і у різних художніх творах. Так у 1849 році Тарас Шевченко у вірші "І золотої й дорогої…" писав: "Іноді така печаль Обступить душу, аж заплачу". А Микола Мозговий у пісні "Минає день, минає ніч" на вірш Юрія Рибчинського співав: "Але не в тім моя печаль".