Ми постійно чуємо що "путін добре вивчив Трампа" і знає як з ним треба поводитися. Втім в Україні, здається, ніхто не вивчає і не враховує особливості його поведінки.
На вчорашній пресконференції з прем’єр-міністром Норвегії Трамп вчергове підтвердив що він - ідіот, хоча це всім давно відомо. Ще у 2016 році Джей Ді Венс, який на той час був відкритим критиком Дональда Трампа, назвав його «ідіотом» у публікації в Twitter: «My God what an idiot».
Втім, ідіотизм - це ступінь розумової відсталості, а не поведінка. Проте у Трампа основні проблеми знаходяться не в інтелектуальній, а в психіатричній сфері.
Відносно нещодавно, в жовтні 2024, група з понад 230 психіатрів та фахівців з психічного здоров'я підписала відкритий лист, в якому заявляється, що Трамп має "важкий, невиліковний розлад особистості — злоякісний нарцисизм", що робить його "небезпечним та непридатним для лідерства".
Взагалі, нарцисизм (самозакоханість) — це стан, коли особистість переоцінює свою важливість, шукає постійного визнання і вважає себе кращою за інших.
Чим характеризуються нарциси?Існують люди, спілкування з якими нагадує гру в одні ворота. Ви намагаєтеся донести до них щось важливе, можливо, дуже особисте — а у відповідь тиша. У них своє бачення, власні образи, своє розуміння відносин і ролей у конфліктах, які так чи інакше виникають у будь-яких стосунках. Ви сподіваєтеся, що ці люди почують вас — але натомість стикаєтесь із байдужістю або навіть спалахом обурення. Один із прикладів людей такого типу — нарцис.
Усі спроби пояснити, що саме в його поведінці завдає болю, наштовхуються на стіну нерозуміння — і це ще в кращому випадку. Проблема не в тому, що він злий — його психіка влаштована так, що будь-яке зауваження про його поведінку або особистість сприймається як напад. Це не включається в конструктивний діалог — він просто виводить це за межі обговорення.
Нарцис існує в реальності, де він — центр Всесвіту. Його самооцінка тримається на постійному захопленні, визнанні його винятковості, підпорядкуванні та контролі. Будь-який сумнів у цьому сприймається ним як загроза.
Уявіть, що ви роками збирали уявний пазл, де кожна деталь — доказ вашої переваги. І раптом хтось вказує, що якихось фрагментів бракує, щось не зійшлося. Це наче крик: «А король-то голий!»
Ніхто не каже про неідеальність, але нарцис сприймає це саме так. Його реакція — не бажання розібратись, а злість, гнів, лють.
Не тому, що він не бачить своїх помилок, а тому, що визнати їх — означає зруйнувати свій ідеальний образ. Спроби пояснити, що він завдає болю, не лише марні, а й можуть бути небезпечними.
Його захисні механізми — заперечення, гнів, знецінення — вмикаються миттєво. Він скаже: «Ти занадто чутливий», «Це ти сам винен», або «Це ти мене довів».
Це не завжди свідомі маніпуляції чи приниження — іноді це інстинктивна спроба зберегти своє "Я".
Навіть якщо сказати нарцису: «Ти не вмієш співпереживати», він може щиро не зрозуміти, про що йдеться. Втім зрозуміє, що ви ним незадоволені, і сприйме це як звинувачення. Для нього емпатія — це або абстракція, або інструмент для ефективнішої маніпуляції.
Багато хто вірить, що якщо підібрати правильні слова, навести беззаперечні аргументи, то нарцис прозріє. Але його мислення працює інакше: він не аналізує вчинки, щоб стати кращим — він шукає в них підтвердження своєї правоти.
У цьому і полягає суть його взаємодії зі світом. Ваші пояснення він перекрутить або інтерпретує через призму вигоди. Якщо сказати: «Ти приділяєш мені мало уваги», він почує, що його звинувачують у недосконалості — або вирішить, що трохи більше уваги дасть йому більше контролю над вами.
Тобто спроба достукатися до нього часто перетворюється на діалог глухих: ви говорите про почуття — він про факти, які їх нібито заперечують.
Нарциси віртуозно спотворюють реальність.
Їхній розум — це криве дзеркало, яке відображає події так, аби залишити їх бездоганними. Якщо вказати на брехню, реакція буде агресивною: «Цього не було», «Ти все вигадав», «Я таке не казав», «Насправді це ти...» — і знову перехід на особистості. Вони вміло трактують факти на свою користь без жодного сорому.
Пояснення розбиваються об цю стіну, залишаючи вас у подиві.
Звичайній людині складно повірити, що хтось може справді так думати, почувши шквал необґрунтованих звинувачень від нарциса. І тоді з’являється сумнів: «А може, проблема в мені? Я щось роблю не так?»
Навіть якщо нарцис скаже: «Так, я був різким», це ще не означає, що він визнав провину. Це — формальність, спосіб закрити тему. Для нього вибачення — це не каяття, а інструмент.
Ви чекаєте змін, сподіваєтеся на краще, а насправді він вдосконалює свої маніпуляції — до рівня справжньої майстерності. Або ж вдається до шантажу й ультиматумів.
Проблема в тому, що нарциси розпізнають чужі почуття лише інтелектуально. Вони знають, що людям подобається похвала, але мають труднощі з емоційним співпереживанням.
Тобто ваш біль для них — це абстракція, чужий головний біль. Ви можете сто разів сказати: «Мені боляче» — це не викличе співчуття чи змін. Не тому, що вони безсердечні, а тому що їхня психіка не здатна прожити чужу вразливість. Адже визнати, що вони когось ранять — це допустити свою недосконалість. А це — загроза ідеальному образу, масці, яку вони носять.
Спілкування з нарцисом — це безглуздий ритуальний танець: ви пояснюєте — він заперечує, ви сердитесь — він ображається, ви в гніві піднімаєтесь — він спокійно сідає, наче нічого не сталося. І здається, що ще одна спроба — і він нарешті почує.
Але насправді це цикл. Ви витрачаєте сили, а він лише зміцнюється в думці, що ви складна, незручна людина, яка постійно його в чомусь звинувачує. У конфліктах нарцис не навчається. Для звичайної людини сварка — це привід задуматися: «А що я зробив не так?». Для нарциса — це ще одне підтвердження несправедливості світу до нього.
Він сприймає пояснення як атаку, а не як шанс на глибший діалог.
Ви сподіваєтесь на прозріння, а він — на ваше підкорення.
Неможливість достукатися до нарциса — це не ваша поразка. Це результат його особливого психічного устрою, який не змінити словами. Це поза межами його здібностей — і абсолютно не входить у сферу його бажань.
Знання про нарцисів — це не виправдання, щоб терпіти біль від них, а нагадування: деякі двері зачинені просто тому, що за ними — порожнеча.
_________
Судячи з поведінки світових лідерів з Трампом, вони чудово знають про його злоякісні нарцистичні особливості. А ось Зеленський до відвідування Овального кабінету про них точно не знав...
Комментариев нет:
Отправить комментарий